Восьмого січня буде рівно рік, як Анатолій Демяненко очолив луцьку «Волинь». Вже напередодні цього чемпіонату команді було поставлено завдання поборотися за місце в Лізі Європи. За підсумками перших 18-ти турів «Волинь» перебуває на сьомому місці і має всі шанси вийти в єврокубки. Про реальність цього завдання, а також про те, що для цього потрібно зробити, журналісти поговорили з головним тренером лучан.

- Анатолію Васильовичу, восьмого січня буде рівно рік, як ви очолили команду. Хотілося б почути від вас невелику характеристику і оцінку цього періоду: що вдалося, що ні, що сподобалося, що ні?

- Напевно, оцінювати потрібно все-таки не весь період, а лише осінню частину цього чемпіонату, оскільки минула зима і весна пішли на те, щоб придивитися до команди, визначити слабкі місця. Якщо ж говорити про першої частини поточного чемпіонату, то вважаю, що команда виступила непогано, зайнявши сьоме місце. Але все ж повинні були виступити краще – перешкодила нестабільність в діях деяких гравців.

- Яких саме?

- В основному мова про новачків, яких ми взяли вже в останній момент, через що вони не пройшли з нами зборів.

- Чи можна сказати, що двома важливими моментами, які в негативному сенсі вплинули на гру «Волині» стали травми Рамона Лопеса і Сільвіу Ізворану?

- Безумовно, адже це два наших ключових гравці. Рамон Лопес взагалі здорово чемпіонат почав, ми розраховували на нього як на лідера атаки, але, на жаль, його стали переслідувати травми. Те ж стосується і Ізворану – він ключовий гравець центру поля і через його травми довелося шукати інші поєднання в опорній зоні.

- Якраз хотів запитати про опорного півзахисника. У перших двох турах ви грали з одним опорним (Скоба) і двома нападниками, але потім почали грати в два опорних і одного нападника. Чому так?

- Дійсно, такий крок був, він був усвідомленим. Я просто по перших двох ігор зробив висновок, що поки грати в два нападники нам рано і виставив двох опорних. Хоча потрібно приходити до того, щоб грати і з одним опорним, і з двома – в залежності від суперника.

- А яка на ваш погляд оптимальна пара опорних півзахисників, адже задіяні були різні поєднання: Ізворану-Аржанов, Ізворану-Стевич, Аржанов-Стевич, Аржанов-Шандрук і ще кілька?

- Якщо б не заважали травми, то я б грав в опорній зоні з Ізворану і Аржановим, тоді можна ближче до нападу висувати Бікфалві або взагалі грати в два нападники.

- У вас досить стабільна лінія захисту, але все ж, погодьтеся, що якщо в центрі є заміна, ті ж Масло, Шандрук, то на флангах крім Сімініна і Занєва нікого немає ...

- Так, я повністю згоден. Там в принципі є ще Насонов, але він молодий і нестабільний – гру зіграє просто відмінно, а далі – невдача. Коли не було кого ставити на фланг захисту, я загравав там іноді Олега Шандрука, але він все ж гравець центральної вісі – або опорний, або центрбек.

- З крайніми захисниками у вас ситуація а-ля «Мало, але в тільниках». У Сімініна і Занєва передач у штрафний майданчик суперника більше, ніж у флангових півзахисників Пилипчука і Лопеса ...

- Проблема тут є, хоча, звичайно, потрібно ще брати до уваги той факт, що вони і грали більше, а той же Лопес багато часу був травмований, доводилося праворуч задіяти Аржанова, хоча я бачу його в опорній зоні.

- Таке от зауваження: обидва ваших флангових хавбеки - лівоногі, але якщо Лопесу з його лівою ногою зручно зміщуватися з флангу в центр, то Пилипчуку по суті залишається тільки подавати. У цьому контексті питання: а який типаж крайнього півзахисника вам близький – інсайд чи вінгер?

- Мені важливо, щоб крайній півзахисник був швидкий, різкий, вибуховий. Звичайно ж, класний фланговий півзахисник повинен вміти зміститися в центр, пробити або обіграти.

- У Еріка Бікфалві 53 точні передачі у штрафний майданчик суперника. А у Занєва і Сімініна, які йдуть на другому і третьому місці значно менше (31 і 27 відповідно). Чи не вважаєте ви, що гра «Волині» в атаці дуже сильно залежить від Бікфалві, це ж не дуже добре, коли все зав’язано на одному гравці?

- По-перше, хочу похвалити Бікфалві – це дуже класне придбання, він може і пас гострий віддати, і обіграти, добре виконує стандартні положення. Так що ним я задоволений. По-друге, не погоджуся, що гра «Волині» занадто залежить від нього. У нас і Аржанов може з глибини виконувати ті ж функції, що й Бікфалві. Плюс до того ми намагаємося, щоб «Волинь» атакувала по всьому фронту, в тому числі і з флангів.

- Якщо за підсумками цього чемпіонату лучанам вдасться вийти в Лігу Європи, будете вважати, що команда стрибнула вище голови?

- На даний момент, мабуть, так – це буде досягнення, оскільки команда ще перебуває у стадії створення. На мою думку, щоб побудувати команду для боротьби за якісь конкретні завдання, потрібно два-три роки, я ж у «Волині» поки лише рік. Тому що якщо в кінці цього чемпіонату ми опинимося в зоні єврокубків, то буду вважати це гарним авансом.

- Для того щоб вихід в Європу став реальний вже після цього чемпіонату, напевно потрібно підсилюватися. Ви неодноразово говорили, що вам потрібен нападник. Але якщо підрахувати, скільки форвардів у вас вже є в команді – Суботич, Савич, Павлов, Бабир, Овонікоко, то виникає питання: навіщо ще?

- Я вам відповім так. Бабир, Павлов і Овонікоко – молоді і нестабільні, хоча не заперечуватиму, що вже прийшов час, особливо для перших двох, виходити на якийсь певний рівень. Але на даний момент вони не є тим гравцями, на яких можна розраховувати як на форвардів основи, які будуть регулярно забивати. Сподіваюся, взимку вони зроблять для себе висновки і почнуть прогресувати. Савич часто травмувався в осінній частині. Залишається Суботич, який спочатку виглядав непогано, але потім позначилося те, що він не проходив з нами збори і фізично просто «підсів», що, як ви помітили, змусило мене пробувати попереду молодого Овонікоко.

- А на яку ще позицію ви шукаєте гравця?

- За великим рахунком, у нас всі позиції зміцнені непогано крім флангів захисту – туди ми спробуємо пошукати футболістів. А так хотілося б підвищувати якість самих виконавців, але наші фінансові ресурси неспівставні з першою четвіркою команд ліги, тому виходимо з наших можливостей.

- Ви говорите про фланги захисту, але недавно була інформація, що «Волинь» вела переговори по центрбеку сербського «Партизана» Івану Іванову…

- Так, переговори велися, але ні до чого не призвели. На даний момент тут говорити нема про що.

- На перші збори хтось із новачків вже поїде?

- Дивлячись як йтимуть переговори. От зараз якраз клуб цим займається. Бажано, звичайно, встигнути до початку зборів.

- Чи є у вас плани по придбанню українців?

- Це складно. Українці хорошого рівня дуже дорогі. Потрібно, щоб крім тих чотирьох, які виходять в основі, було ще мінімум два, які могли б вийти на заміну і підсилити гру. Будемо старатися не тільки шукати в інших командах, але й залучати внутрішні резерви – у нас є декілька перспективних молодих українців. Ті ж Приндета, Насонов, Павлов, Бабир .... Але я вже говорив, що вони молоді і нестабільні, а щоб виходити в єврокубки, потрібна стабільність.

- А що з Панасом? Він приходив як гравець під основу, а в підсумку так і не грав ....

- А що Панас? Розчарував ...

- Він піде з команди?

- Можливо, що піде.

- А багато взагалі футболістів залишить команду?

- Усе – восьмого числа.

- А Володимир Аржанов залишається в команді?

- Поки не відомо. Він був в оренді. Зараз ведуться переговори з керівництвом київського «Арсеналу». Восьмого числа подивимося, як все вийде.

- Чи не знаєте ви яка ситуація з Іссою Ндоє: буде «Волинь» подавати апеляцію?

- Не знаю, чесно кажучи. Моя справа – тренувальний процес, а такими справами займається керівництво.

- І наостанок по інфраструктурі. Влітку у команди буде нова база, але стадіон у вас теж не самий новий, чи не планується реконструкція?

- Планується, звичайно, стадіон цього потребує. Подивимося, як буде з фінансуванням.

О.Озірний, Football.ua