Минулої суботи «Волинь» U-19 зіграла останній матч осінньої частини чемпіонату Волині у першій лізі. Після нічиєї 0:0 із любомльським «Рубежем» юніори «Волині» пішли на зимові канікули одноосібними лідерами. Клубна прес-служба запитала у старшого тренера команди U-19 Олега Федюкова про перебіг матчів у цьому чемпіонаті. 

- Олег Іванович, чи задоволені ви виступами своїх підопічних у чемпіонаті області? 

- Загалом – так. Коли заявлялися на чемпіонат, то переслідували кілька цілей. Передусім – дати ігрову практику усім нашим виконавцям, «обкатати» тих, хто з різних причин не пробивається у склад на матчі чемпіонату України U-19. Крім того, у чемпіонаті області юнакам доводиться боротися проти старших супротивників, можливо деколи й фізично потужніших. А це добра школа гарту, закладання морально-вольових якостей. При всьому ми розглядаємо чемпіонат Волині у першій лізі все ж як полігон для підготовки до матчів U-19. 

- При цьому вам вдалося впевнено виграти першу частину чемпіонату… 

- Чесно кажучи, на турнірну таблицю особливо не дивився, хоча приємно, що йдемо першими. Саме перемоги – не важливо у якому турнірі – роблять юніорів впевненими у своїх силах. Без перемог, без постановки високих цілей складно формувати характер переможця у вчорашніх дітей. Вигравати прагнемо і в останніх двох офіційних матчах цього року – проти «Таврії» та «Дніпра» в групі 2 чемпіонату України U-19. 

- В осінніх матчах часто футболістам доводиться боротися не стільки із суперником скільки із полем... 

- Коли граємо вдома – на базі в Дачному, то ще є можливість втілити якісь тактичні чи технічні задуми, забезпечувати якісний контроль м’яча. А от в гостях, у селах, районах поля справді бувають дуже низької якості. Кілька трагікомічних ситуацій виникало під час виїзних матчів, особливо, коли дощило у день гри. М’яч загрузає у калюжах, несподівано змінює траєкторію після «зустрічі» із горбиками… Приклад – останній матч у Любомлі проти місцевого «Рубежу», який нас переслідує у турнірній таблиці.

 - Ваша команда не програла жодного матчу, різниця забитих і пропущених голів – плюс 16… 

- Ви натякаєте на те, що варто спробувати сили у сильнішому турнірі? Чесно кажучи, я задумувався над тим, щоб, можливо, заявитися наступного року у вищу лігу. Не кажу, що ми вже переросли першу лігу, але у деяких матчах хотілося б більшої боротьби, драматизму, якщо хочете. Більшість поєдинків проходять за сценарієм, коли ми увесь матч атакуємо і забиті голи – лише питання часу.