|
- Богдане, нині ви перебуваєте у таборі молодіжної збірної України, у складі якої вже в неділю гратимете на чемпіонаті Європи. Чи є щось таке, чого ви не знаєте про суперників?
- Ні, ми детально проаналізували можливості кожного опонента. Найбільше часу приділили аналізу гри збірної Чехії, адже з нею ми проведемо перший матч. Ми не лише переглянули поєдинки чехів, але й проаналізували гру кожного її футболіста. Теоретичні заняття у “молодіжці” тривали щодня по одній годині. Вже у Данії, по завершенні гри з чехами, ретельніше вивчимо гру іспанців та англійців.
- Перед чемпіонатом Європи ви не проводили товариських зустрічей проти “молодіжок” інших країн, а грали “товарняки” з аматорськими командами...
- Це не проблема. Зате ми відчули велику упевненість у своїх силах. Головне, що ми провели багато матчів і стали зігранішими. Усім зрозуміло, що на чемпіонаті Європи легких суперників не буде і ми не виграватимемо з рахунком 8:0.
- У товариських поєдинках Павло Яковенко залучав вас на одну і ту саму позицію чи трішки експериментував?
- Ні, експериментів не було. Я постійно грав на позиції правого захисника. Мені так комфортніше. У “Волині” я працював здебільшого на правому фланзі півзахисту. Але ж більшість своєї кар'єри я грав в обороні і вважаю себе захисником, а не півзахисником. Визнаю, що вмію краще захищатися, аніж атакувати.
- Ви впевнені, що в Данії діятимете в основному складі?
- Думаю, що так. Принаймні я не відчув, що на мою позицію претендує інший футболіст. Донедавна моїм конкурентом був Пашаєв з “Дніпра”, але він вибув з гри через травму.
- Цього тижня ви стали гравцем маріупольського “Іллічівця”. На якій позиції вас бачить Валерій Яремченко?
- Знову ж таки в обороні. Принаймні на це натякав Валерій Яремченко, коли пропонував перейти до нього в команду. Зрештою, тренер вже давно публічно висловлювався, що шукає підсилення в захисну лінію.
- Хто ініціював ваш перехід в “Іллічівець”?
- То була ініціатива Валерія Яремченка. Він ще взимку хотів забрати мене до Маріуполя, але я тоді залишився у “Волині”.
- Чи був варіант зостатися у “Волині “ ще на наступний сезон?
- Коли я полишав клуб, мені пропонували залишитися. Мовляв, все їх влаштовувало у моїй грі. Я трудився, але мені заборгували зарплату за чотири місяці. Звісно, гроші — це не головне в житті, та грати за безплатно теж не хочеться.
- Що на те каже Віталій Кварцяний?
- Нічого. Ми про гроші не говорили. Кварцяний сказав, що задоволений мною і хотів би, щоб я лишився. Ми розійшлися цивілізовано. Віталій Володимирович сказав, що якщо я захочу, то можу будь-коли повернутися.
- То Кварцяний вас часто критикував, але наприкінці співпраці зацінив...
- Він критикував мене з однією метою: щоб я виростав як футболіст.
- Чи не шкодуєте, що наступним вашим клубом буде “Іллічівець”, а не донецький “Шахтар”, про кар'єру в якому ви завжди мріяли?
- Я і зараз мрію про кар'єру в “Шахтарі”. Мій час ще настане. Треба дочекатися, коли завершить кар'єру в “Шахтарі” Даріо Срна. Він потужно закриває правий фланг оборони. Важко з ним конкурувати. Та Срна не вічний. За той час я набируся ігрової практики у скромнішому клубі. До речі, з “Шахтарем” я підписав п'ятирічний контракт, а в “Іллічівці” гратиму на правах оренди. Коли укладав угоду з “Шахтарем”, то мені відверто в Донецьку сказали, що допоки тут грає Срна, мені буде складно потрапити в “основу”. Але в Маруполі, я буду ближче до рідного Донецька.
- Коли Андрій Воронін переселявся з Ліверпуля до Берліна, то наймав дві вантажівки для перевезення речей...
- У мене все простіше. Мені вистачить багажника та задніх сидінь легковика, щоб забрати всі речі з Луцька.
- Ви житимете в рідному Донецьку чи в Маріуполі?
- Орендуватиму квартиру в Маріуполі. Ну а всі речі повезу до Донецька. При потребі можу будь-коли махнути до донбаської столиці по речі. Це година їзди. Все-таки на Донбасі мені комфортніше, тут живуть мої батьки, дівчина родом з Донецька. Ми разом вже три останні роки.
Петро Оплів, football24.ua |
