Нападник Волині Анатолій Діденко напередодні початку зимового збору команди дав велике інтерв'ю сайту 1football.info

- Анатолію, якою була ваша позиція на полі в Миколаєві? Все-таки забили ви всього гол за три сезони.

- Опорний півзахисник. Я багато часу провів в якості опорника, нападника грав поменше. В основному відтягнутого форварда грав або опорного півзахисника. У Амкарі ж теж опорним був спочатку.

- Як опинилися в нападі?

- Нічого особливого - тренер Амкара поставив, спробували. У Металіст вже приходив як нападник. В принципі, і в центрі мені подобалося - відбори, передачі...

- Чи не вважаєте, що доволі дивним виглядає перехід футболіста. який не був основним у середняку української Першої ліги до складу одного з претендентів на вихід в російську Прем'єр-лігу?

- Був молодий, перспективний, тому тренер побачив у мені щось, що йому сподобалося. Це щасливий квиток - буває таке.

- Допомагав хтось при тому переході?

- Ні. Там обирали між мною і ще одним футболістом, і взяли мене. Правда, довго дивилися - місяця два з половиною, напевно.

- Чому так довго?

- Я сказав, що у мене коліно болить, тому лікар сумнівався. Думав, що я рано чи пізно зламаюся. Я зіграв на зборах стільки ігор, як за весь чемпіонат, напевно. Взяли. Я до цього ще в Аланію їздив, але не захотів залишатися, хоч мене і кликали на ще один збір. Там колектив не дуже був. Я вже збирався додому, і до мене підійшли люди з Амкару й запросили на збори.

- Свій єдиний гол за Амкар ви забили у ворота московського ЦСКА, які захищав Акінфєєв. Пам'ятаєте, як забили?

- Звичайно пам'ятаю. Я ще Зеніту забив. На стадіоні спочатку на мене записали, а потім переписали на автогол Горшкова. У мене в Амкарі дуже багато травм було: то привідний м’яз, то задній, тому і пішов. Період невдалий був.

- Непогано пішли - в Металіст.

- Я теж вважаю, що вдало. Хоча у мене і пропозицій щось не було. Я просто пішов з команди і потім розглядав варіанти.

- З вами тоді в Амкар разом грав популярний нині російський коментатор Костянтин Геніч. Грав він так само добре як коментує?

- Костя дуже добре грав, але його підвела травма. Я йому писав або навіть дзвонив, питав, як справи, але він якось загубився. Багато роботи, напевно. Та взагалі людей час все одно розкидає. Спочатку Кості важкувато було, коли починав, а зараз, дивлюся, все складається у нього.

- Тоді по ньому можна було сказати, що він здатний працювати в журналістиці?

- Балакучий завжди був. Пам'ятаю, у нього був важкий період в сімейному житті. Він же сам з Москви - у нього мама звідти, здається. З родиною жив у Пермі, але щось у них не вийшло, розійшлися. Він повернувся до Москви і почав займатися журналістикою. Було важко, але добився - молодець.

- Розкажіть детальніше про перехід в Металіст.

- Я знав, що піду з Амкару десь за ігри два-три до кінця. Підписав документи про розрив контракту і приїхав в Україну. Мені подзвонив агент і запропонував перегляд в Металісті - я поїхав. Потренувався з ними тиждень, а потім Сергій Іванович Ковалець каже: поїхали на збір. У Ялту їхали, здається. Кажу: «Та ні, я у відпустку піду, бо багато ігор було в чемпіонаті Росії - хочу відпочити». Тоді вони відразу запропонували контракт на три роки.

- Уже як нападник переходили?

- Так. Може, я і не забивний нападник, але за рахунок мене забивали інші. Пам'ятаю, коли з Марко грали, то і гольових йому парочку віддав.

- Ви якось сказали, що краще тренера, ніж Маркевич, не зустрічали. Досі так вважаєте?

- Я не говорив, що не зустрічав тренера краще Маркевича. У кожного тренера є свої плюси і мінуси, і від кожного тренера я беру щось позитивне для себе: Маркевич щось залишив, Григорчук - відмінний тактик, Віталій Володимирович як мотиватор дуже сильний.

- Як з'явився варіант з Чорноморцем?

- Та я взагалі людина дивна - люблю зміни. Запропонували Чорноморець - погодився, бо хотів бути ближче до дому. Цей варіант з'явився ще за рік до закінчення контракту в Металісті. Ще однією причиною, чому вирішив перейти - мало грав. Розумів, що треба поміняти щось в житті.

- Ви застали в Чорноморці Баля та Блохіна. Що змінилося, коли вони прийшли в команду?

- Почали тягнути цих латиносів, а мене відсувати потихеньку. На зборах не дуже багато грав, але спокійно до цього ставився, бо безпосередньо в чемпіонаті рано чи пізно будеш грати. Чесно кажучи, не знаю, за що люблять цих латиносів, але половину, яких бачив, такі ... не дуже. Є сильні, але їх мало.

- Зокрема, в Чорноморці їх мало було.

- У Чорноморці - 100%. Скільки бачив, коли люди приїжджали, за сезон зіграли дві гри і їхали. Сенс було їх брати?

- Хіменес у нас начебто грав ...

- Так, він непоганий - лисенький такий. Васкес нормальний теж був. А інших навіть не пам'ятаю вже.

- Відразу після призначення Блохін досить зарозуміло сказав: «Чорноморець - це не мій рівень». Він в клубі поводився теж так?

- Приїжджав, дивився з боку, давав якісь вказівки та й все. Він же не втручався в тренувальний процес, тому що був спортивний директором.

Та той сезон якийсь ... Не хочу говорити про український футбол, тому що була якась клоунада. Пам'ятаю ту останню гру, коли ми вилетіли - суддя не поставив пенальті, хоча мене з двох ніг людина в штрафній збила. Пам'ятаю, той матч, як сьогоднішній день: біг за суддею до центру поля.

- Там же були розмови, що в паралельній грі хтось плавив Чорноморець у Першу лігу.

- Я прийшов до думки, що так воно і було. Нічому вже не дивуюся.

- У вас не було думок піти кудись із Чорноморця, щоб не грати у Першій лізі?

- Мене часто дружина зупиняє в житті. Я б пішов, напевно, але дружина зупинила. Іноді треба прислухатися до жінки, і не дарма залишився. Може, вчинив по-своєму, як завжди, і було б по-іншому. Небагато з тих, що пішли, заграли.

- Якими аргументами дружина зупинила?

- Типу набридло їздити. Вона зі мною постійно переїжджала, тому каже: «Будь ласка, залишся, послухай мене хоч раз у житті».

- У листопаді 2010-го Чорноморець очолив Роман Григорчук. Наскільки кардинально все помінялося в тренувальному процесі?

- Жорстко все стало. Провів одне-два тренування, сказав мені: «Ти у мене грати не будеш, бо не відповідаєш Першій лізі. Іди ». Кажу: «Якщо до цього грав, то чого не відповідаю?». «Ти у мене не будеш грати і все». Ну, це його бачення. Сергій Степанич Керницький сказав: «Залишайся, все налагодиться». Я і залишився.

- Не було якихось конфліктів з Григорчуком через ту його фразу?

- Ні-ні. Між футболістом і тренером часто бувають розбіжності - все-таки в кожного своя точка зору. У мене вона завжди була, але він головний тренер, і тут все вирішує він. Якщо я незадоволений, то це мої проблеми.

- Як вам давалися його знамениті теоретичні заняття?

- Спочатку важко було, звичайно. Хоча і в Пермі теорії вистачало - люди засинали на заняттях. Тільки блокноти в новинку були - не пам'ятаю, щоб десь щось писали. Думаю, все одно не дарма проходить в житті - кожна інформація може стати в нагоді. Тим більше, коли людина записує, краще запам'ятовується.

- Коли у виїзному матчі проти Ліона Чорноморець програвав 0:1, а Григорчук випустив вас замість Ковальчука на 86-й хвилині. Що він вам сказав робити, пам'ятаєте?

- Запам'ятав тільки, що вийшов і мало не відразу пролунав свисток. Так і не зрозумів, навіщо вийшов. Пам'ятаю, що у мене міг би бути момент, якби Антонов або Джедже покотив під себе. Напевно, запізно вийшов... Кожен тренер вірить у свого футболіста. Може, в мене особливо не вірили, тому довіряли там мало часу. Буду тренером - теж буду інакше дивитися на все. Якщо стану тренером взагалі. Я про це поки не думаю. Кажуть, що треба думати, але поки не хочу.

- Який матч у єврокубках з Чорноморцем вам запам'ятався найбільше?

- Зі Шкендербеу. Дуже складний матч був. Тоді ж тільки по пенальті пройшли.

- Коли ви йшли з Чорноморця, вам були повинні ще дві зарплати. Кажуть, вже повернули. Правда?

- Ні.

- У Чорноморці іноді складалося враження, що ви надто глибоко відходите назад. У Волині, навпаки, граєте якомога ближче до воріт. Як вам комфортніше?

- Віталію Володимировичу мене змушує бути завжди на вістрі, але, природно, кожному футболістові хочеться бути з м'ячем. Мені прикольно, коли прийняв м'яч, віддав - весь час у грі. Коли ти чистий центральний нападаючий, а на тобі постійно два захисники, доводиться тільки боротися без м'яча.

- Зате більше голів забили.

- Ну, і не забив теж багато. Фарт якось відвернувся. Буде весна - буде по-іншому.

- Не прикро, що пропустили матч з Металургом, в якому могли істотно збільшити кількість забитих голів?

- Прикро. Навіть з дружиною сидів і розмовляв на цю тему. Кажу: «Міг би там статистику підправити». Каже, щоб не засмучувався - ще встигну підправити. Хоча такі ігри ... Мені смішно, чесно. Така різниця у футболі зараз. Проти тебе виходять діти грати. Хіба це футбол? Хіба це Прем'єр-ліга? Грати фактично з дублем ... До чого такий формат? Я не розумію.

- Це ж як ви з Миколаєвом в кубку грали, коли ви виграли 5:0. Там же був скандал, що на тотал більше 4,5 поставили 113000 баксів.

- Так я ще й п'ятий гол випадково забив. Мені потім сказали, що там якісь ставки і так далі. Зараз же що не гра, то відразу договірна. Напевно, життя змушує такими дурницями займатися. Футбол якийсь дивний. Не хочеться в це вірити, але зараз такий час, що люди готові на все заради грошей.

- Так деяким ще по 18 років, а вони вже здають матчі.

- Вони так і закінчать. Хто в такому віці починає таким займатися, той і закінчує, що не починаючи.

- Після якої з ігор Кварцяний був найбільше сердитий?

- Напевно, після Зорі, коли програли 0:3.

- Що говорив?

- Після таких матчів Віталій Володимирович не хоче розмовляти. Він просто йде і все. Його можна зрозуміти - така важлива гра, а ми безхребетно зіграли. У тій грі і я не забив. Начебто бив у протихід - воротар за всіма канонами повинен зміщуватися по м'ячу, а він чогось залишився в дальньому кутку. Загалом, пробив йому прямо в руки головою. Забий в першому, і були б якісь шанси. У нас багато моментів, у них. У нас тоді Шуста видалили ще. Намучилися, загалом.

- Були ігри, за які похвалив?

- Постійно каже, що наші ігри валідольні. Навіть якщо 2:0 виграємо... Йому хочеться, щоб ми по 5:0 вигравали. Такий Віталій Володимирович людина - максималіст.

- Вже скоро ви проведете перший довгі збори з Кварцяним. Не думаєте, що вони можуть стати найважчими за кар'єру?

- Уже буду готуватися бігати по пляжу.

- Півроку тому ви сказали, що, може, й варто купити книгу Кварцяного. Читали вже?

- Забув. Хотів купити, і не одну. Там нагорі продається в клубі. Всі шукав по бібліотеках - ніде не було - а вони, виявляється, нагорі в клубі. Обов'язково куплю собі і хлопцям парочку, щоб вони теж на дозвіллі почитали. Там багато цікавих історій про життя і про футбол.

1football.info