Легенди "Волині": Альберт Мікоян
Альберт Мікоян

Альберт Мікоян 1965-1971

Небагато гравців своєю грою досягали такої поваги уболівальників, щоб усі вболівальники вставали з місць і аплодували, коли по стадіону оголошували їхнє прізвище. Саме так наприкінці 60-х років минулого століття у Луцьку вітали появу на полі Альберта Мікояна.

Народився Альберт Маміконович 2 лютого 1939 року у грузинському місті Боржомі. З юних літ займався легкою атлетикою, боксом, волейболом та футболом. У 18 років розпочав виступи за місцеву команду «Авангард», а 1961-го потрапив до складу тбіліського «Локомотива». Після призову до армії Альберт потрапив на Волинь, де відразу ж був помічений керівниками армійської команди Володимира-Волинського. А вона того часу за підбором гравців нічим не поступалася командам майстрів. Виступаючи на вістрі нападу, Мікоян досить швидко став улюбленцем місцевої публіки. Особливо видатним було закінчення сезону 1963-го року, коли володимир-волинці у товариських поєдинках здолали колективи класу «Б» «Дніпро» Кременчук – 3:0 та «Нафтовик» Дрогобич – 2:0 на його ж полі. В останньому з цих матчів дублем відзначився саме Мікоян. Наступного року команда Володимира-Волинського не менш яскраво показує себе у іграх з сильними опонентами, долаючи могилівський «Спартак» - 3:0, «Волинь» - 4:0, київський «Темп» - 1:0, «Будівельник» Бєльці – 1:0, та здобуваючи нічиї із ленінградським «Спартаком» та керченським «Металургом» - по 1:1. У цих матчах гра команди будувалася зокрема навколо постаті технічного форварда Альберта Мікояна.

У середині 1965-го року новий тренер «Волині» Юрій Головей, оновлюючи склад команди, запрошує до Луцька групу гравців з Володимира-Волинського, в тому числі й Альберта Мікояна. Дебют гравця у футболці «Волині» відбувся 25 липня 1965 року у домашньому поєдинку проти одеського «Автомобіліста». А вже через місяць у черговому матчі чемпіонату здібний форвард відзначився першим голом у відповідальному матчі. За присутності дванадцяти тисяч глядачів лучани ніяк не могли впоратись з хмельницькими динамівцями. Пропустивши гол на початку матчу, «Волинь» ще до перерви зуміла зрівняти рахунок, але надалі захист гостей не давав лучанам жодних шансів на взяття воріт. Нарешті на 82-й хвилині матчу Альберт Мікоян узяв ініціативу на себе і, продемонструвавши індивідуальну майстерність, забив переможний м’яч. Загалом у 16-ти матчах того року талановитий гравець виправдав сподівання, забивши чотири голи і міцно закріпивши за собою місце в основі волинян.

На жаль, на початку наступного сезону Альберт Мікоян зазнав травми, яка вплинула на його подальшу кар’єру форварда. Відновився Мікоян тільки на початку липня і щойно вийшов на поле, знову почав забивати: спочатку хмельничанам, потім – дубль полтавському «Колосу»… Проте внаслідок травми у гравця виникли ускладнення з пахом і на тренувальних зборах взимку 1967 року, капітан команди Дорошенко запропонував Мікояну спробувати себе у захисті. Спочатку він грав на фланзі оборони, проте згодом був переведений у центр захисту. І на позиції центрального захисника Альберт Мікоян грав на дуже хорошому рівні – у верховій боротьбі вигравав майже усе, а внизу завдяки своїй техніці і різкості був просто неперевершений. Нападникам гостей в центральній зоні було несолодко, коли проти них грав Мікоян. Рівень його майстерності на той час дозволяв йому грати як мінімум в першій союзній лізі, але йти з «Волині» Альберт не хотів.

А у 1970 році, коли до керма луцького клубу прийшов Юрій Аванесов, технічному футболісту знову запропонували змінити амплуа, узявши на себе роль опорного півзахисника. Мікоян успішно впорався і з цим завданням, стабільно відігравши увесь сезон в умовах непростої конкуренції. Того року луцька команда зуміла вибороти друге місце в зональному турнірі і чимала заслуга цього успіху належить саме Мікояну. На жаль, у фіналі вище голови лучани стрибнути не змогли, але здобули право з наступного сезону виступати у класі «А», який тоді реформувався у другу лігу. Так трапилося, що сезон 1971 року став останнім для Альберта Мікояна у футболці луцького клубу. Незважаючи на внутрішні негаразди у команді й невтішні результати, одним з небагатьох гравців, який цілком виправдав довіру і тренерів, і уболівальників знову був Мікоян.

У 1972 році луцьку команду було передано у відання армії й, на жаль, новий тренер не дав змоги проявити себе досвідченому футболісту, вважаючи, що 33 роки - це забагато для футболу. Та ще довго луцькі уболівальники, у випадках, коли їх не задовольняла гра команди, гукали «Мікояна – на поле!» Відтак, погравши ще кілька років на аматорському рівні, Альберт Мікоян узявся за нову справу, ставши тренером дитячих футбольних колективів. На успіхи тренера, котрий швидко виріс у кваліфікованого фахівця, не довелося довго чекати. У 1980 році його вихованці, перемігши команди Тернополя – 1:0, Хмельницького - 2:0, Рівного – 3:0, Одеси – 2:0, а у фіналі – Івано-Франківська – 3:0, виграють Всеукраїнський турнір «Юність». Наступного року команда Мікояна, в якій особливо виділяються Володимир Мозолюк та Олександр Войтюк, здобуває срібні нагороди чемпіонату України серед груп підготовки серед команд вищої, першої та другої ліг. Не були бідними на успіхи й наступні роки роботи Альберта Маміконовича у волинському дитячому футболі. Після створення у 2000 р. спеціалізованої ДЮФШ «Волинь» саме Альберт Мікоян першим здобув перші медалі новоствореної Дитячо-юнацької футбольної ліги для ФК «Волинь». У 2001 році команда під його керівництвом стала Чемпіоном України, здолавши у фінальному поєдинку однолітків з донецького «Шахтаря». Того ж року майже у повному складі вихованці Мікояна склали основу дебютанта другої ліги – ФК «Ковель-Волинь-2» (Ковель), а вже через сезон сімнадцятирічні юнаки посіли шосте місце у своїй групі.

Йому довелося працювати не з одним поколінням гравців і він підготував чимало вправних футболістів для нашої команди. Одним із його найкращих вихованців є Володимир Мозолюк (на рахунку відомого бомбардира – 89 голів у складі лучан). А ще варто згадати прізвища Олександра Кирилюка, Олександра Войтюка, Олега Герасимюка та багатьох інших.

Альберт Мікоян за часів своєї кар’єри гравця був справжнім улюбленцем луцької публіки. Коли у нього був м’яч, то весь стадіон аплодував його грі. Альберт Маміконович завжди вигравав верхові м’ячі і був дуже витривалий на футбольному полі. Професіонал з великої літери, ніколи не порушував спортивного режиму, завжди був завзятий, пунктуальний і ніколи не кричав на партнерів, а завжди підказував, особливо молодим. Загалом за період своєї кар’єри Мікоян провів у складі «Волині» близько 240 матчів та забив 13 голів. Але ще більше часу він віддав волинському футболу як тренер і цим заслужив собі почесне місце серед легенд луцької «Волині».

Останній матч

Чемпіонат України
29 тур

Волинь
3:0
Гірник-Спорт
м.Луцьк, "Авангард"
17:30, 7 серпня 2020р.
глядачів: 0
Все про матч
Останній матч

Чемпіонат U-19
26 тур

Дніпро-1 U-19
:
Волинь U-19
м.Дніпро, "Авангард"
22 травня 2020р.
Все про матч
Турнірна таблиця
М КОМАНДА І О
1 Інгулець 29 59
2 Минай 29 59
3 Агробізнес 29 57
4 Волинь 29 57
5 Рух 28 55
6 Оболонь Бровар 29 51
7 Металіст 1925 29 48
8 Авангард 29 45
9 Гірник-Спорт 29 39
10 Чорноморець 29 36
11 МФК Миколаїв 30 34
12 Прикарпаття 29 27
13 Кремінь 29 27
14 Балкани 29 24
15 Металург 28 22
16 Черкащина 30 7
Детальна таблиця
Турнірна таблиця
М КОМАНДА І О
1 Динамо U-19 16 43
2 Шахтар U-19 15 42
3 Ворскла U-19 16 36
4 Волинь U-19 16 34
5 ФК Олександрія U-19 16 29
6 Карпати U-19 15 28
7 Металург U-19 16 17
8 ФК Львів U-19 15 17
9 Зоря U-19 16 15
10 ФК Маріуполь U-19 16 11
11 Колос U-19 15 10
12 Дніпро-1 U-19 16 9
13 Десна U-19 16 1
Детальна таблиця
Які зміни необхідно провести у ФК Волинь?
Які зміни необхідно провести у ФК Волинь?
До кінця реконструювати стадіон (490) - 32.56%
Удосконалити роботу з вболівальниками та інформаційну діяльність (165) - 10.96%
Реформувати клубну ДЮФШ (293) - 19.47%
Виконати усі вищеперелічені варіанти (552) - 36.68%