НОВИНИ: Інтерв'ю

Олександр Кобахідзе: «Атака – це і є футбол!»

09 серпня 2014р., 00:40
Олександр Кобахідзе: «Атака – це і є футбол!»

Прес-служба «Волині» зустрілася із одним з новачків клубу – грузинським хавбеком Олександром Кобахідзе. Сандро зіграв у всіх матчах «хрестоносців» на зборах та в перших двох турах і став важливою фігурою в атакувальній ланці команди. Час підсумувати перші результати виступів «Коби» (так частіше кличуть Олександра партнери) у «Волині» і детальніше познайомити вболівальників із новачком команди.

Отож, Олександр Кобахідзе - вихованець грузинського футболу. На дорослому рівні він дебютував 2006 року у складі тбіліського «Динамо», разом з яким став срібним призером чемпіонату Грузії. Наступного року переїхав до України, до дніпропетровського «Дніпра». Переважно грав у дублюючому складі команди.

Наприкінці липня 2009 року на правах оренди перейшов до криворізького «Кривбаса», в якому регулярно залучався до основного складу команди.

На початку 2011 року повернувся до «Дніпра», проте не зміг зацікавити тренерський штаб дніпропетровського клубу і був знову відданий до оренди, цього разу до київського «Арсенала». У складі «канонірів» також став основним півзахисником команди та дебютував у єврокубках.

На початку 2013 року Кобахідзе повернувся в «Дніпро», але знову не зміг закріпитись в основній команді, лише інколи виходячи на поле. У липні 2014 року разом з одноклубниками Євгеном Бохашвілі, Валерієм Федорчуком та Русланом Бабенком перейшов на правах оренди в луцьку «Волинь»

- Сандро, ти вже більше місяця у "Волині". Чи відчув ти вже команду і чи відчули партнери один одного на полі?

- Про «Волинь» я вже давно і багато чого знаю, чимало грав проти команди і навіть забивав. Завжди уявлялася гра лучан як дуже габаритна, максимально заряджена тільки на боротьбу, навіси, гру в повітрі, силовий акцент. А зараз мушу відзначити, що команда змінилася. Ми більше у пас граємо, контроль м’яча, вперед в атаку. Можливо, це через те, що багато нових гравців з`явилося в команді. Хоча ніхто в нас завдання вигравати  боротьбу, єдиноборства не знімав.

Ще про перші враження: ми до кінця не зіграні, не той футбол показуємо, якого від нас чекають тренери і вболівальники.

- Тобто своєрідний пазл ігровий ще не склався до кінця…

- Так-так, але всі помітили, що другий матч у нас краще вдався, ніж поєдинок проти Маріуполя. Тенденцію таку будемо посилювати, прогресувати.

- Кварцяний на зборах чимось здивував?

- Звісно! Він вимагає такі речі, які мені по душі, дуже подобаються. Вимагає агресивності в атаці, дає футболісту свободу, вимагає обігрувати, не боятися вигравати єдиноборства один в один. Думаю, що всім нападникам такі настанови сподобаються. Це ж власне і є гра у футбол. Чесно – я ще від жодного тренера настільки виражених атакувальних вимог не чув.

Крім того, велика увага приділяється фізичній готовності. Цього важко досягти, але такі речі нам допоможуть.

- Віталій Кварцяний почав використовувати тебе на позиції нападника. Не дуже різкий перехід відбувся?

- Зізнаюся, що позиція ця не зовсім звична. Але  якщо тренер сподівається на тебе, то мусиш його довіру виправдовувати. Звісно, мені легше грати праворуч чи ліворуч у півзахисті.

- У «Волині» ти також взяв 19-ий номер на футболці. Умисно хотів його?

- Я давно вже під ним граю. У «Динамо» Тбілісі, в «Дніпрі», «Арсеналі». А потім я відчув, що вже мені подобається під цим номером грати. Тому зрадів, що у «Волині» він також був вільний. Хоча для мене це не головне – можна під будь-яким грати, аби забивати. От у збірній Грузії в нас чи не щоразу інші номери, там гравці основного складу пронумеровані від 1 до 11.

- Я вважаю, що твій найгарніший гол в Україні вийшов у домашньому матчі «Арсеналу» проти «Шахтаря». Погодишся зі мною?

- Думаю, що так. Гарно вийшло, а головне – він став переможним. Це був листопад 2012-го, ми вигравали 1:0, йшла хвилина гри і я вистрілив лівою під поперечину воріт Пятова. Люблю забивати важливі голи. Тепер хочу в Луцьку забити і красивий гол, і важливий. Взагалі, будь-який гол гарний, коли він переможний. 

- Ти і «Волині» забив у 2012-му…

- Авжеж,  і цей гол також був важливим, бо ми тоді гарантували собі місце в Лізі Європи. Щоправда, всі пам’ятають, як «Арсенал» у ній провально виступив…

- Ти вже приглядався до суперників Грузії у відборі на Чемпіонат Європи-2016? Як тобі група?

- В нас дуже сильні суперники, вважаю, що одна з найкрутіших… Про німців взагалі мовчу, добре, що могли нещодавно надивитися багато матчів за їхньою участю. А ще ж є поляки, ірландці, шотландці. З Німеччиною важко буде, а з іншими командами – чому б і ні, можна боротися. Тим більше, що в нас зараз досвідчена команда, ми всі граємо у не найгірших клубах Європи.

- Вже чекаєш виклику до збірної?

- Дуже сподіваюся, що мене покличуть, бо з дитинства мріяв грати за команду №1 в країні. Завжди готовий!

- Знаю, що ти товаришуєш з Давидом Таргамадзе…

- Так, і вже багато років. Зараз у нього травма була, він чимало пропустив. Але гравець Давид дуже серйозний.

- Сандро, ми з тобою розмовляємо російською, хоч знаю, що ти можеш й англійською…

- Це ви про мого тата – викладача англійської натякаєте? (сміється) Ну, в дитинстві батько, звісно, трохи підучив, хоч не скажу, що я якийсь там ас. Просто можу порозумітися. Так само, як і все українською розумію, хоч розмовляти вашою чудовою мовою мені важко.

- Взагалі, батьки як поставилися до твого футбольного вибору?

- О, це довга історія. І спочатку вони негативно сприйняли футбол у моєму житті. «Здалися» тільки тоді, коли побачили мене в серйозній формі і в серйозній команді – тбіліському «Динамо». Після того почали підтримувати і разом ми досягли того, що я граю на професійному рівні у не найгіршій європейській лізі.

- На твої матчі в Грузії вся родина приходила?

- Було й таке, підтримували всією сім`єю, причому на кожному поєдинку. Ще й брат молодший до футболу підтягнувся. Доки я не заграв, то він до футболу заледве не байдужим був, а тепер – вболівальник!

- Ми розмовляємо з тобою у день сумної річниці – 8 серпня 2008 року розпочалася російсько-грузинська війна. У ці дні триває війна Росії проти України. Як ти і в твоїй країні оцінюють ці події?

- Я пригадую, як важко було мені тренуватися у 2008 році. Я щойно приїхав у «Дніпро», а тут такі події… Протасов розумів ситуацію і підтримував, не карав за те, що я не міг психологічно налаштуватися на тренування. Сьогодні я також близько до серця сприймаю вашу ситуацію, адже вже багато років тут мешкаю. Можливо, навіть краще розумію це, ніж інші легіонери, адже мотиви і причини цих воєн подібні. В Грузії дуже близько до серця сприймають війну в Україні. В Грузії всі мене допитуються про ситуацію у вас, адже вважають мене заледве не експертом по Україні.

- Нині буває футболістам зауважають: мовляв, не варто грати у футбол під час війни...

- Це наша професія і ми коли виходимо на поле. На момент матчу я забуваю про все на світі і концентруюся на 90 хвилин. Потім все пригадується. Важка ситуація, але не можна здаватися. В 1990-ті в Грузії була війна з Абхазією, але в нас тривав чемпіонат.

- Є місця в Тбілісі, які обов’язково відвідуєш, коли повертаєшся додому?

- Так нечасто доводиться бути в рідному місті. Звісно, є такі місця, тому коли прилітаю, то дуже довго накопичую в них позитивну енергію на майбутнє. Але батьківщини завжди не вистачає.

- У Тбілісі впізнають на вулиці?

- Відверто – нечасто. У Києві чи навіть вже у Луцьку такі зустрічі трапляються частіше. Фоткаються люди, руку тиснуть, теплі слова промовляють, підбадьорюють. В Грузії ж може й впізнають, але все трохи прохолодніше виходить, можливо, через те, що ми боргуємо нашим вболівальникам у матчах збірної. Будемо завойовувати довіру людей.

- В Луцьку вдалося вже зіграти у твій улюблений теніс?

- Так, дуже люблю теніс, але крім того, що ще не відшукав партнера, то ще й часу бракує для цього хобі. Теніс частіше у міжсезоння граю чи коли тренувань немає. Наразі думаю тільки про футбол, адже був старт чемпіонату, серйозні матчі.

- Відшукав собі квартиру в Луцьку?

- Так, мешкатиму в центрі міста.

- Сандро Кобахідзе вдома, поза футболом – який він?

- Я більше вдома люблю бути. Після тренувань, матчів можна з друзями десь посидіти, але намагаюся більше часу відпочинку присвячувати, адже це відновлення сил. Ще є інтернет, книги.

- Насамкінець суто футбольне запитання про прийдешній матч в Одесі. Чи варто звертати увагу на те, що «Чорноморець» грав два матчі у єврокубках й тому може виглядати не настільки «свіжим»?

- Навпаки, вони ще злішими можуть бути. В «Чорноморця» залишилася тільки одна ціль – чемпіонат. Тому вони концентруватимуться тепер тільки на ньому.

Але й «Волинь» нині у непоганій формі, крім того, можемо ще додати. Тому в Одесу поїдемо набирати очки. Чому б і ні? 

Останній матч

Чемпіонат України
21 тур

Волинь
:
Оболонь-Бровар
м.Луцьк, "Авангард"
28 березня 2020р.
Все про матч
Останній матч

Чемпіонат U-19
19 тур

ФК Львів U-19
:
Волинь U-19
м.Львів, "Авангард"
3 квітня 2020р.
Все про матч
Турнірна таблиця
М КОМАНДА І О
1 Рух 19 39
2 Волинь 19 38
3 Інгулець 19 37
4 Агробізнес 19 37
5 Минай 19 37
6 Оболонь-Бровар 19 37
7 Металіст 1925 19 35
8 Авангард 19 33
9 Гірник-Спорт 19 27
10 Чорноморець 19 22
11 Прикарпаття 19 20
12 МФК Миколаїв 19 18
13 Кремінь 19 16
14 Балкани 19 14
15 Металург 19 11
16 Черкащина 19 6
Детальна таблиця
Турнірна таблиця
М КОМАНДА І О
1 Динамо U-19 16 43
2 Шахтар U-19 15 42
3 Ворскла U-19 16 36
4 Волинь U-19 16 34
5 ФК Олександрія U-19 16 29
6 Карпати U-19 15 28
7 Металург U-19 16 17
8 ФК Львів U-19 15 17
9 Зоря U-19 16 15
10 ФК Маріуполь U-19 16 11
11 Колос U-19 15 10
12 Дніпро-1 U-19 16 9
13 Десна U-19 16 1
Детальна таблиця
Які зміни необхідно провести у ФК Волинь?
Які зміни необхідно провести у ФК Волинь?
До кінця реконструювати стадіон (490) - 32.56%
Удосконалити роботу з вболівальниками та інформаційну діяльність (165) - 10.96%
Реформувати клубну ДЮФШ (293) - 19.47%
Виконати усі вищеперелічені варіанти (552) - 36.68%