- Ванче, передусім запитаю про твоє здоров`я, адже і напередодні, і після гри із «Динамо» тебе турбували травми…

- Так, мав і маю проблему із ступнею та коліном. І зараз ще лікуюся, але дуже хочу зіграти у двох останніх матчах року. Думаю, що разом з лікарями дам раду. Добре, що зараз ця пауза в чемпіонаті прийшла – є час залікувати все і бути на сто відсотків готовим до «Таврії».

- Якісь окремі слова тренер знаходив для тебе, щоб підбадьорити або попросити зіграти через біль?

- З «Динамо» грав на уколах, коли нам забивали четвертим гол, отримав іншу травму на коліні. Але я сам дуже хотів зіграти проти Києва. Не кожного тижня є можливість випробувати себе у матчах із кращими командами України. Тому я передусім сам хотів грати, а тренери, звісно, розраховували на мене.

- Ян Масло перепросив тебе за травму?

- Так, але жодних образ – це ж футбол, всіляке може трапитися. Ми обидва йшли на Гусєва, намагалися йому завадити.

- Як «Волинь» пройшла іспити «Шахтарем» і «Динамо»?

- Варто згадати, що до цих матчів ми втратили багато очків, адже були такі поєдинки, де треба було стовідсотково забирати свої бали, а ми це не зробили. Довелося вигравати в «Шахтаря» і брати дуже важливі три очки. Матч із «Динамо» був зовсім іншим. Грали погано і «Динамо» заслужено виграло.

Напевне, ми отримали ще більше досвіду в цих матчах. Особливо в тому сенсі, що треба вміти відновлюватися після перемог. Ми дуже погано провели гру із киянами. Не виконали абсолютно всю установку Володимировича і «Динамо» нас розбило, маючи інші моменти.

- Що тобі сподобалося у цих матчах?

- Необхідність бути постійно у формі, постійно концентрованим, адже найменшої розконцентрації такі суперники не вибачають. Після перемоги над «Шахтарем» отримали великий запас впевненості в собі, у своїх силах. Тепер головне – виграти два останні матчі в чемпіонаті і йти відпочивати в хорошому настрої.

- Цієї осені ти, крім чемпіонату України, часто виїздив на кваліфікаційні матчі своєї збірної. Це більше втомлювало чи загартовувало?

- Звичайно, бувало психологічно важко летіти у збірну, коли твої партнери відпочивають після матчів чемпіонату. Плюс це було по два додатковим матчі на найвищому рівні у місяць. Але ж це збірна, це велике задоволення і від зустрічі із своїми друзями у збірній, і від того, що захищаєш кольори своєї країни.

- Проти кого у відборі на ЧС-2014 тобі було найважче і найцікавіше грати?

- Сподобалося у цьому циклі проти бельгійців та хорватів. У Бельгії багато гравців із найкращих європейських чемпіонатів, а в хорватів форварди сильні – Манджукіч, Оліч, Єловіч, Едуардо. Але і проти шотландців і Уельсу нелегко було. Ми мали амбіції відіграти якнайкраще у кваліфікації, але вийшло не дуже добре. Команди дуже сильні у нас були в групі.

- Коли повертався у «Волинь» із збірної, щось розповідав цікаве про тактику чи особливості тренування партнерам чи тренерам?

- Чесно кажучи, мені нічого йому розповідати, бо коли повертаюся в Луцьк, то Кварцяний все знає про матчі моєї збірної і мою особисту гру. Він все дивиться і аналізує.

- Це вже твій третій чемпіонат України. Як тобі цей сезон? Ти вже знаєш, хто буде чемпіоном?

- Ці змагання – найсильніші за роки мого перебування в Україні. Ніколи раніше такої конкуренції і великої кількості неочікуваних результатів не було. Хоча вже є п’ятірка команд, які трохи відірвалися від решти, але напевне сказати, хто розіграє медалі і чемпіонство ще важко. І це дуже контрастує із минулорічною ситуацією, коли зимою вже всі знали, що «Шахтар» переможе.

- Розкажи, як став капітаном у серпні…

- Просто після матчу із «Металургом» у Запоріжжі Кварцяний сказав, що я буду тепер капітаном. Якихось змін у колективі після цього не відбулося, у нас і раніше була група футболістів, які вже давно у «Волині». До їхніх порад і думки дослухаються всі гравці. Але найголовніше – слухати настанови тренера.

- Незабаром розпочнеться зимова пауза. Вже маєте із дружиною плани на зимові канікули?

- Наш з Тетяною син Драган ще маленький, тому планувати якісь перельоти у теплі країни не будемо. Вдома у Македонії відпочину. 

- Можливо, буде час більше зайнятися твоєю футбольною школою в Кавадарці?

- Діти також відпочиватимуть) Але я задоволений тим, що відкрив разом із Гораном (Пандєвим – fcvolyn.net) цю школу. В мене займається кілька груп – від найменших до сімнадцятирічних. Вони грають у нашій місцевій дитячій лізі. До речі, школа Пандєва у Струміці, напевне, найбільша в Македонії дитяча футбольна академія. В Горана діти їздять на змагання по всій Європі.

- Вдома стежать за твоєю грою в Україні?

- Македонія – невеличка країна. Там всі футболісти під пильною увагою преси. Після кожного ігрового дня інтернет пише і про місцевий чемпіонат, і про гравців, які за кордоном грають. Нестачі уваги не відчуваю.